Різдво у Львові
12.01.2007
Львів
Із кожним роком усе більше будівель у центрі Львова ввечері освітлюють. Хоча й переважно на свята — тенденція тішить. Армянську церкву реконструюють — був відкритий двір, в який раніше не можна було зайти. Під товстим шаром асфальту лежить стара бруківка.
Місцевий кінотеатр на Копєрніка розчарував своїм екраном — по ширині не вся інформація влазить. Я й забув уже, коли востаннє таке бачив.
Купив дві книжки: «Лекарственные растения СССР» издательства московского общества испытателей природы (яка назва!) 1949 року та четверте видання «Грибів». Першу придбав тому, що подобаються видання тих років та й актуальності із часом не втратила. Другу ж — заради українських назв грибів, наприклад: лепіста фіалкова (їстівний), порхавка гігантська (їстівний), плеврот черепичастий (їстівний), павутинник каштановий слизький (їстівний), чортів гриб (отруйний), лепіота
Поруч із Краківським ринком.
Типова картина для львівського двору.
Еліпсна кришка гідранту Hydrant Ajaks Lwow часів Польщі (вулиця Клепарівська).
На вулиці Печатній. Окрім нової бруківки нічого не змінилося. ГАЗ-20 стоїть на тому ж місці.
Краківський ринок, вулиця Базарна. Нагору йти до Музею пивоваріння.
Приблизно так монахи й вигадали пиво (Музей пивоваріння).
За цим столом проходить дегустація пива в Музеї пивоваріння.
Досить багато тиманів у місті.
Насправді це «Ощадність», яка символізує економічне процвітання Галичини. З 1951 р. у цьому будинку XIX ст. знаходиться Музей етнографії.
Книжковий ринок.
Майстер вибирає колір майбутньої прикраси зі скла.
Нагріває.
Згинає.
Охолоджує. За кілька хвилин уже можна буде забрати замовлення.
Селезень слухняно чекав, розважаючи глядачів, а позаду нього варили у великому казані щось святкове.
Жовква
Для Жовкви бажано виділити цілий день — місто хоч і невелике, проте має історичні принади: палац, мури, собори тощо. І все це знаходиться навкруги центральної площі — ясно видно, як формувалося місто. Звичайно, не все збереглося в первинному вигляді, втім приємно
Їхати до Жовки недовго — приблизно півгодини. Маршрутки у Львові зупиняються за два квартали від Оперного театру (можна спитатися, поруч знаходиться якийсь ТЦ), вартість проїзду — 3 грн. До речі, у цьому торгову центрі на останньому поверсі є кафе, з якого трохи видно дахи сусідніх будинків і Оперного.
Улітку, коли сонячний день триваліший, можна заїхати у кілька сел поблизу Жовкви — там також багато цікавинок.
На Вічевій площі.
Димар десь у центрі Жовкви.
Усі урни в Жовкві виглядають саме так. На вулицях дійсно охайно і чисто, особливо у порівнянні, наприклад, із Дрогобичем.
Костьол Св. Лаврентiя, 1620 р.
Панорама з міського муру: Костел Св. Лаврентiя та Василiянський монастир.
У дворі замку Жолкевських кінця XVI ст.
Приводять до ладу внутрішній двір замку.
Фрагмент Глинської брами.
Десь у центрі.
Попід мурами Домiнiканського монастиря, як і двісті років тому, працює ринок.
Залишки соцарту.
Дрогобич
Узимку Дрогобич має жахливий вигляд: брудно на вулицях, багато будинків ледь тримаються. Проте з ратуші все виглядає досить привабливо. Дякуючи доброті співробітників мерії, які дозволили безкоштовно і самостійно піднятися на башту, побачили місто з висоти державного прапора. Охоче вірю, що навесні, коли все розквітне, враження від райцентру можуть бути позитивними.
Їхати маршруткою із залізничного вокзалу приблизно півтори години, вартість 10 грн. Вона у Дрогобичі теж зупиняється на вокзалі, доїхати до центру коштує 65 коп. Цю відстань можно пройти й пішки, просто нецікаво.
Костьол Св. Бартоломія.
Будинок 1903 р.
Дроти скрізь, чомусь зовсім їх не ховають.
Краєвиди з ратуші.
Димар.
На залізничному вокзалі.
Посилання
Розклад руху автобусів по станції «Жовква»
Замки та храми України
Про статую Ощадності
Про бруківку та люки.